Мачyха Отpyювала Життя Падчepки Як Тільки Могла.

Щоб Катя не робила, вона не могла догодити мач усі. Вона просто з’їдала її. І заступитися за неї не було кому. Батько її був звичайним підкаблучником і не наважувався щось сказати своїй дружині. Кожен день був схожий на каторгу. Навіть перед школою мачу ха змушувала її займатися домашніми справами. Ця була справжня тир анія. Тільки в школі їй вдавалося відпочити. А потім все заново … — Відмий то! Прибери це! Попрасуй! Викинь! Не користуйся посудомийкою! Потрібно економити електрику! Нарешті Катя закінчила школу і поїхала з села. Вона поступила в швейний технікум, жила в гуртожитку і відчувала себе просто приголомшливо. Життя налагоджувалося. Більше ніхто не міг їй вказувати. Якось раз, коли Катя поверталася з технікуму, її збила машина. Водій відразу вибіг з машини і кинувся їй допомагати. Катя пла кала, у неї сильно бо ліла нога. Хлопець негайно відвіз її в лі карню. І тільки там їй вдалося розглянути чоловіка, який був дуже гарний собою. Катю оглянули в л ікарні і виявилося, що це пер елом.

Чоловік пообіцяв подбати про всіх витратах. Просив пробачити його, адже він не хотів заподіювати їй шк оди, у нього просто відмовили гал ьма. Юнака звали Іван. Катя дуже сподобалася йому, і він став відвідувати її в лі карні кожен день. Їй теж подобалося проводити з ним час. Вони розуміли один одного з півслова. Так вони почали зустрічатися, а вже через пару місяців Іван зробив їй пропозицію. Він повідомив цю новину своєї матері. Її реакція залишала бажати кращого. Іван знав, що у неї кепський характер, але не думав, що вона до такого опуститися. Прозвучали найнеприємніші слова на адресу Каті. Вона називала її тупий селюками. Казала, що не бажає родичатися з такою простачкою і, що він гідний більшого. Вислухавши все це, Іван заявив мамі, що тоді запрошення на весілля для неї не буде і пішов. Ніщо не віщувало біди, але одного разу до Каті в гуртожиток прийшла ваг ітна дівчина.

Шоу було незабутнє! — Це ти — та сама дівчина, відібрала мого Ваньку? У нього то скоро дитина наро диться, а він все гуляє! Безсоромна, повела мого нареченого! — кричала незнайомка. — Я ні про що не здогадувалася, повірте мені, — тихенько сказала Катя. Катя була зломлена. Вона вирішила не залишатися в місті і поїхала назад у село. Через тиждень вона влаштувалася працювати на швейну фабрику. А через місяць Катя дізналася, що сама ваг ітна. Життя і так не здавалася казкою, але дізнавшись цю новину, мачу ха перетворила її на справжнє п екло. — Яка ган ьба! А що подумають люди? — Після пологів, щоб ноги твоєї тут більше не було! Катя намагалася все забути. Завалювала себе роботою. Так проходив один місяць за іншим. Одного разу на фабриці, де працювала Катя, призначили нового директора.

— Мене звуть Іван Вікторович, я — ваш новий директор, будемо знайомі, — почула Катя знайомий голос. Це виявився її колишній наречений. «Поясни, будь ласка, що сталося», — промовив Іван. «Ти ж одружитися збирався!» — далі Катя розповіла про ту ва гітною дівчиною, що приходила до неї в гуртожиток. — Це точно все мама влаштувала! — здогадався Іван, розсміявшись. Каті раптово стало погано. — Дорога, мені здається, що я тебе все життя тільки й вожу в л ікарню, — реготав Ваня, заводячи автомобіль.