Мій друг забув вимкнути телефон, і я почув, що він, на справді, думає про мою сім’ю

Одного разу, напередодні вихідних, я подзвонив своєму прият елеві Євгену, хотів запросити його разом з дружиною до себе на дачу — посмажити шашликів, поспілкуватися, провести час в приємній компанії. Євген з радістю погодився на мою про позицію, ми якийсь час обговорювали по телефону деталі майбутньої поїздки, потім, коли розмова була закінчена, мій смартфон завис, у приятеля апарат теж не відключився, і я почув, як він розмовляє зі своєю дружиною про мене і мою родину. Наші знайомі відгукувалися про нас безсторонньо, мене вони називали оленем, а мою дружину — мавпою, наш будинок в селі вони вважали старою розвалюхою.

Крім цього, вони засуджували нас за те, що ми стали батьками чотирьох дітей, називаючи нас тупими і безвідповідальними (у Євгена з дружиною дітей не було). Потім ці люди міркували про те, щоб таке купити подеш евше до столу, щоб пообідати «нахаляву». Я і моя дружина були шоковані почутим, ми вважали цих людей своїми друзями і навіть не підозрювали про те, що вони думають про нас наспр авді. Першою думкою було — скасувати всі спільні заходи на дачі і більше не спілкуватися з цими «друзями», але, трохи подумавши, ми з дружиною вирішили провчити їх і зробили вигляд, що нічого не сталося, залишивши все в силі. У вихідні, як ми і домовлялися, Євген разом з дружиною приїхали до нас на дачу. Побачивши наших нащадків, вони обидва почали усміхатися і почали загравати і «сюсюкати» з ними, всім своїм виглядом показуючи, як вони люблять дітей. Нам залишалося тільки дивуватися лицемірству цих людей.

— Чому ж ви своїх дітей не заводьте? Ніби як вік вже піджимає, або у вас проблеми зі здоров’ям? — Ми не поспішаємо, хочемо ще пожити для себе. — Гаразд, зізнайтеся чесно, ви напевно думаєте, що дітей в наш час народжують тільки тупі і безвідп овідальні олені з мавпами? Почувши цю фразу, наші гості здивовано переглянулися, але промовчали. Євген і його др ужина привезли з собою дешеві рибні консерви і коробку цукерок. — Консерви з цукерками в АТБ по акції купували? — запитав я у них. Євген пробурмотів у відповідь щось невиразне. — Хлопці, нічого страшного, це все зрозуміло, розумна економія, час зараз таке — сказав я гостям, — але і ви нас зрозумійте, у нас будинок розвалюється, в городі роботи вистачає, нам помічники потрібні. Давайте так — з нас стіл, а з вас допомогу по господарству.

Ходімо, покажу вам, де у нас зберігаються садові інструменти. Євген з дружи ною спочатку подумали, що це жарт, але я не відставав від них зі своєю пропозицією допомогти по гос подарству, докладно опис ував їм фронт робіт. Одночасно я зайнявся приготуванням шашлику, всім своїм виглядом показуючи, що в допомоги Євгена не потребую. Недовго думаючи, наші гості знайшли якийсь дурний привід і, пославшись на термінові справи, виїхали назад в місто, спіймавши облизня. Я так і не зрозумів, здогадалися вони про те, що я тоді почув по телефону їхню розмову, але з тих пір ми більше не спілкувалися.