Бабуся Подарувала Моєму Чоловікові Квартиру В Центрі Столиці. Історія, В Яку Важко Повірити

У реальному житті є багато цікавих історій, в які відразу важко повірити. Проте, не можна не вірити в те, що сталося саме з тобою або близькою тобі людиною. Заміж вийшла за Романа, якого дуже любила. У нього було власне житло в Києві. Звідки? Дізналася, коли почали жити у нього. Мені, зрештою, ніколи не приходило в голову питати, як він придбав квартиру. У нас були тривалі стосунки, які переросли в любов. Майно, звичайно, мене зовсім не цікавило. Знала лише одне, що чоловік не був корінним киянином і родичів в місті також не мав. Через кілька років спільного життя він сам розповів мені дивну історію, в яку важко повірити. Колись давно він обідав у громадському закладі. Була зима. Несподівано за вікном прямо перед його носом з’явилася жінка. Вона просила милостиню. За кілька хвилин вона попросила у офіціанта, щоб пустив її всередину погрітися. На вулиці почалася завірюха.

Старенька тряслася від холоду. Одяг її промок. Руки тремтіли. Вона ще попросила чашку теплої води … Офіціант приніс їй воду, але сказав, що довго перебувати в приміщенні не можна — господар буде лаятися. Тут тільки ті, що замовляють страви. Мій чоловік з великою чуйністю ставився до людей похилого віку, які потребують хліб насущний. Він не міг спокійно обідати, коли поруч стояла голодна бабуся, яка ще й замерзла. Чоловік купив гарячі страви і посадив бабусю за стіл. А потім запитав, де вона живе і з ким. Жінка розповіла про свою нелегку долю — вона поховала чоловіка і дітей, і залишилася зовсім одна, ніяких родичів і друзів у неї немає. Крихітної пенсії ледь вистачає на ліки, які їй конче треба купувати, на хліб грошей майже немає … Тому, змушена ось так жебракувати. Звичайно, їй це дуже соромно робити, та й здоров’я не дозволяє стояти на холоді кожен день.

Чоловік помітив, як жінка з болем розповідає про своє життя, про голод й холод, який вона повинна терпіти. Крім того, Роман розумів, наскільки співрозмовниця виснажена і слабка, як у неї болять ноги. Він не втримався і пішов у магазин, купив все необхідне з їжі і в цей же день заніс до неї. Коли чоловік зайшов в її квартиру, то побачив, що в квартирі дуже бідно, але чисто — навіть в такому жалюгідному стані жінка намагалася підтримувати порядок в своїх оселях. Роман зрозумів, що її розповідь правдива. Бабуся дійсно просить милостиню на прожиток, а не на алкоголь. Після Роман відвідував літню жінку мало не кожен день, приносив їй по можливості продукти і ліки. Старенька пригощала його чаєм. Вона завжди дякувала Романа за його доброту і щирість. Вона говорила, що нічим іншим не може віддячити йому, лише молитвою за його здоров’я і добру долю.

Потім чоловік почав допомагати їй по дому, а коли бабуся захворіла і злягла, він викликав лікарів і постійно піклувався про неї.Минуло небагато часу і бабусі не стало, чоловік її поховав і перестав приходити в квартиру жінки. Хоча він знав, що у неї не було ніяких родичів, ключ від її двері залишив про всяк випадок у сусідів. Раптом з’явиться хтось із спадкоємців. Або ще буде якась потреба зайти в приміщення. Яке ж було його здивування, коли через кілька місяців його викликали в нотаріальну контору і повідомили, що йому в спадок дісталася квартира. Щоб стати повноправним господарем, треба всього з’явитися у нотаріуса з деякими документами. Роман спершу подумав, що це якась помилка, але, побачивши знайому адресу, все зрозумів.Ця історія є свідченням того, що добро винагороджується. Головне, щоб ви мали щире бажання його творити.