Коли бабуся дізналася, що онук з родичами вирішили її виселити — вона відразу ж продала квартиру

Бабусю чоловіка ми забрали до себе. Варіанти його рідні: » пиши дарчу на квартиру і йди доживай в будинок для людей похилого віку «- ми відкинули відразу. Не діло це. Та й бабуся, для своїх 73, дуже навіть ще не бабуся. Не дарма кажуть — жінці стільки років, на скільки вона себе почуває. У неї смартфон останньої моделі і насичене особисте життя — постійно ходила на побачення з 60-65-річними дідусями. Абсолютний адекватна без глобальних проблем зі здоров’ям. Виселення бабусі знадобилося братові чоловіка, Валентину. У нього дружина і троє дітей, живуть вони з мамою Валентина. Іпотеку брати вони не стали — навіщо? Коли бабуся ось-ось піде і вони переїдуть в звільнену квартиру? Ось тільки бабуся нікуди не поспішала. На той світ — тим більше. Вона планувала накопичити гроші на поїздку в Китай.

Мрія у неї така була: по нічному Пекіну погуляти. Через пару днів після переїзду бабусі до нас, а чоловікові зателефонувала його мама. Прийшли Валентин з дружиною і дітьми заселятися в бабусине житло, а там квартиранти. — Мама, а я тут при чому? Дзвони бабусі, сама з нею розмовляй. І взагалі, тобі не здається, що це її справа — здавати квартиру чи ні? — відповів їй чоловік. Чоловікові було прочитано лекцію на тему: не смій зманювати бабусю на свою сторону, не смій промивати їй мізки, щоб вона квартиру тобі залишила, тобі і її пенсії вистачить, нехай гроші за оренду Валентину віддає і квартиру на нього переписує. Підозріло часто дружина Валентина стала прогулюватися з дітьми біля нашого будинку. Подзвонить: то попити зайти попроситься, то одному з дітей в туалет треба, то телефон у неї зараз сяде, підзарядити б.

Прийде і все з бабусею розмови водить — як їй і дітям погано живеться зі свекрухою. Зітхає жалібно, дітей підмовляє у прабабусі квартиру випрошувати. А бабуся над нею тільки хихотіла. Одного разу дружина Валентина навіть не подзвонила; вона просто голосно постукала в двері. Я відкрила, вона з порога початку: — Там швидка у вашого під’їзду стоїть. Бабка того, да? Де лікарі? Якщо вона у вас померла, то вам її і ховати! Бабуся вийшла з кімнати, жива і на своїх двох. Гостя пробурчала вибачення і втекла. Тоді ми з чоловіком зрозуміли: треба щось робити. Це чергування біля під’їзду вже в печінках сиділо. Ми поговорили з бабусею і запропонували їй варіант: вона продає свою квартиру і їде в Китай, як і хотіла. Потім — в Париж або в Рим. А ми її завжди приймемо і ніколи не виженемо. І грошей нам не треба. У нас свої є.

Бабуся, подумавши, погодилася. Та й дістали її онук з дружиною. Немає ж, щоб нормально поговорити, запропонувати допомогу, в обмін на квартиру. Ні, вони тільки кружляли, як шакали, і чекали. Квартира була продана. Ми порадили бабусі купити маленьку студію, про всяк випадок, та й здавати її можна. Бабуся так і зробила, а потім зібрала необхідні папери і полетіла в Москву, щоб там пересісти на літак до Пекіна. Бабуся щаслива. Вона де тільки не побувала. Рік по світу їздила. Повернеться помолоділа, задоволена, пару тижнів будинку побуде — і назад, за новими враженнями. З останньої подорожі вона не повернулася, подзвонила і сказала, що заміж виходить. Вирішила залишитися в Італії. Познайомилася там з італійцем, власником піцерії, і закохалася. На весілля нас запросила. Ми з чоловіком в осад випали — фіга собі життя у бабусі на восьмому десятку років. Навіть завидно трохи стало, по-доброму. Мрія, а не старість.

Адже вона працювала до 64 років, своєму синові допомагала, з онуками завжди сиділа. Всі вільні гроші на онуків — на мого чоловіка і Валентина — віддавала за наполяганням своєї невістки. Валентин інститут закінчив з допомогою бабусиних засобів. А батько чоловіка слова проти своєї дружини сказати не міг. І мовчав, навіть коли його мати завчасно на спокій спроваджували. Сім’я чоловіка просто отрутою плюється. Через нас з чоловіком бабуся не задубіли в термін і тепер Валентину доведеться брати іпотеку. Студію у бабусі він все-таки випросив. Вона влітку приїде, паперу підпише. Поговорили з чоловіком. Якщо доживемо, теж поїдемо по світу їздити. А якщо діти і внуки буду сидіти і чекати нашої смерті, щоб скоріше житло отримати, то в топку таких дітей і онуків. Часто чую приказку: в сім’ї не без виродка. І в родині мого чоловіка » виродком «є саме він. Чесний, що не заздрісний, порядна, не жадібний до чужого добра. Завжди задавалася питанням — як Валентин може бути його братом? Адже вони виховувалися в одній родині в однакових умовах.